Історія земного життя Господа нашого Ісуса Христа почалася з того, що ми в сучасному світі називаємо вимушеною еміграцією. Адже праведний Йосиф Обручник з Пречистою Дівою Марією і Немовлям Ісусом змушені були тікати до чужої країни – аби вижити. Чи вони не боялися? Очевидно, що боялися – за власне життя і за життя Дитини. Чи вони готувалися до цього? Очевидно, що ні – вони тікали вночі, і, скоріш за все, їхні пожитки теж тоді вмістилися в одну торбу.
Борщ, зварений з молодими картопелькою та бурячком, втрачає смак статечності. Натомість, він отримує присмак юнацького завзяття.
Я люблю кладовища. Іноді люди вважають, що це якесь збочення. Думаю, ні. В будь-якій країні, якщо є нагода, я йду на «гробки» й на базар. Я був на Байковому тисячу разів. І сто разів на Лукʼянівському. Сто разів на Соломʼянському. Я ходив по кладовищах Венеції, Львову, Нью-Йорку, Токіо, Мельбурну, Бенаресу, Риму і по всіх відомих кладовищах Парижу.
Відразу видно, що людина вихована в російськомовному середовищі, коли їй щось не подобається в українському правописі. За цей правопис загинули сотні і сотні мовознавців і письменників, то хоча б заради пам’яті про них варто його поважати. Але час від часу вигулькує якесь нещастя і починає нарікати, що і те не так, і се не так.
Завжди повертайтеся у ті місця, де вам було хороше! Часова дистанція між цими фотографіями – чотири роки. Коли у 2019-му ми надибали цю стареньку машину, вона зовсім не справляла враження якоїсь забідованої згуби. Цей ГАЗон серед натуралістичного наступу природи примудрився органічно вписатися у довкілля. Можливо, тому що він свідомо зрікся людей, які покинули його напризволяще, і обжився серед кущів, дерев, птахів і їжаків, що впроваджували навколо нього природний поступ спонтанного життя.
Чайовники знають: не варто досипати нового чаю іншої марки до залишків теж доброго чаю, але якого вже не знайдеш, бо, змішавшись, чаї втратять свої якості — і перший, і другий. До чого це я..?
