Суспільство

Ялинка і яйця

А ялинку ми таки купили.
Спершу довго вибирали — всі якісь криві. Зрештою, вподобали. А хлопець каже:

— Ця дорожча – 250 грн.
— Та тю! — кажу йому весело. — Нашо вам ті 250, давай за 200!

Він дивиться: як це: нащо?! А сам такий весь сонний, втомлений за день.

— Та давай вже за 200, — кажу, — бо ще день-два і я даром на візьму. Нащо мені ялинка після нового року?! Давайте, бо пожалієте…

Віддав.
Правда, якось нехотя віддав, без палаючого в очах ентузіазму. Тут же заходився в’язати її вірьовкою. В’язав ретельно і любовно — як павук муху.

Жінка моя каже: старається людина, може йому трохи більше заплатимо? Я докинув десятку, вона двадцятку, і того — 230.

Тепер вже він сміється:
— Ви такі веселі: нащо було торгуватися?!

Понесли ми йолку до машини через підземний перехід. А перехід уже безжизнєнний, бо пізно — усі кіоски позакривані. І тільки у самому кінці на сходах сидить дівчина на відрі — продає перепелині яйця. Однісенька на весь перехід! Змерзла. Їй вже пофіг ті яйця, і покупці пофіг. Сидить по інерції, мерзлими пальцямм в мобілці щось видзьобує, очі не підніма.

Ми вже були пройшли, але шкода дівчину.
Кажемо одне до одного: а давай вернемось, розбудимо, бо так і змерзне.

Вернулися.
Кажемо: два десятки яєць дасте? Вона й не одразу поняла. А потім зраділа, почала набирать у кульочок.

— Звідки яйця? — питаю.
— З-під перепьолки.
— А перепьолка звідки?
— Лубни, Полтавська область.
— То і яйця, виходить, таж з Лубнів, — цікавлюся якось підозріло.

Вона дивиться і поволі розцвіта у посмішці:
— Ну, да, а як же ж!

Знову дивиться на мене, і вже сміється, що я такий недогадлівий. Я недогадливий, а вона — весела…

Вадим Петрасюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.