Якщо не сильно суєтиться й не нервнічать, то мірозданіє потроху приходить в гармонію з тобою. І життя та зовнішні обставини вже самі пристосовуються до тебе, а не ти до них…
От я недавно записався на курси фрі-дайвінга.
І навіть вніс невелику передплату. Фрі-дайвінг — це така штука, коли треба нирять на великі глибини, без спеціального снаряженія, на затримці дихання.
Це нужно для того, щоб, допустім, пірнать на дно і виколупувать жемчуга з устріц. Або шукать коралі для ожирєлья… Полєзна професія…
А потом, згодом, сиджу та й думаю: нахера мені, собственно, ті жемчуга здалися?.. Вже не кажучи про коралі…
І от, поки я це думаю, мені якраз пишуть з курсів: «Уважаємий Віталій! На жаль, басейн на ремонті і курси відміняються. Просимо пардону»…
Телефоную їм з нєгодованієм:
— Да. Це ви, конєшно, мене крєпко підвели… В мене з цими курсами були пов’язані вопроси трудоустройства…
— В каком смислє?
— Та в каком, — кажу. — Я уже устроївся на роботу. На Карібських островах. В еротичне шоу в одному трьохзвоздочному отелі… Еротичним ниряльщиком. Тіпа, наче я Іхтіандр і Чєловєк-амфібія. Анімація для взрослих… 18+… А потом в другій часті — царь Гвідон зі сказки про «Золотого пєтушка» (отой шо Пушкін його в бочку посадив і в море вкинув)… Дуже інтірєсний сценарій… І що тепер людям казать?
Вони мені офіційно пишуть у відповідь: «Ізвіняємся…»
«Та ладно, — відписую їм, — буду вже викручуваться якось…»
Віталій Чепинога
