Хата баби Люби була вглибині двору.
Від воріт до хати вела асфальтована доріжка, обабіч якої жили кущі півоній…
Коли все це розквітало, то здавалося — і хата, і літня кухня, і весь двір, і навіть величезна сосна перед хатою — все тонуло в квітках.
Здоровенні білі, рожеві та червоні плями на зеленому тлі перетворювали бабине обійстя на казку. Здавалося скрізь, куди не глянь, сховався ельф чи фея.
Все життя як бачу півонії – згадую бабин двір, альтанку, де ми тусили з братами і сестрами, дзизчання комах і запах…
Запах це щось неймовірне!
Всі півонії мені пахнуть бабиною хатою.
Руслан Горовий
