Колись приїхав до мене батько на День Києва…
І повів я його з друзями гулять по місту. А батькові вже було крєпко за 70-ть…
Батькові хотілося у Лавру і у Видубицький монастир. Потрогать мощі і поставить свічки… Але в мене була власна програма!
Він чесно одстояв чергу за перепічками біля ЦУМа, пив з нами пиво на Андріївському, купався на Рибальському, відвідав якийсь імпровізований концерт біля Софії, знову пив пиво на Співочому полі. Дивився імпровізований стріптіз в Маріїнському парку на громадських засадах… Також шліфонувся бокалом джина «Гордонс» опівночі в «Ковбой-клубі» в Пассажі…
Ще з обіду скаржився, що сильно ноги болять і хотів додому. Але я його не відпускав…
— Ну як тобі тут? — спитав я батька в «Ковбой-клубі» (я був крєпко випивший, і мені було хорошо)…
— Нормально! — сказав батько. — Тільки сильно накурено і співають погано…
Відхлебнув джину і скривився…
Потім батько поїхав до села…
— Ну як погуляв? — єхидно спитала мати…
— Та ну його нахер, — відповів батько…
Віталій Чепинога
