Дістали вже з тим Протасевичем. Так, він у відверто неприємній ситуації і йому не позаздриш, але до нього прикута увага всього демократичного світу та демократичних інститутів. Його навіть побити нормально не можуть, бо треба показувати світові і використовувати як аргумент.
Тим паче, що він громадянин іншої держави і вирішує проблеми своєї країни. Навіщо нам, в Україні робити з нього чергову леді Діану і плакати?
Безліч українців просто зараз перебувають в полоні ЛНР і ДНР, по нелегальних тюрмах, їх б’ють і катують. І жодне ООН не вельми переймається їхніми долями, про них нема згадок в медійному просторі, хіба лише поодинокі журналістські розслідування.
Почитайте звіти про катування українських військовополонених і цивільних у 2014-15-х роках — волосся дибки стає. Вони перенесли таке, що на тому тлі Протасевич — просто на курорті. А багато хто із наших взагалі не вижив.
А в нас одне і теж. Тепер – Протасевич. То за Нотр-Дамом плакали, то за Австралією. То за Надькою Савченко… Це дуже інфантильно — плакати тільки за тим, що показують у телевізорі.
Володимир Гевко
