Нещодавно почула від розумного чоловіка: «Бог любить тебе, якщо ТИ любиш»… Це не означає, що конче маєш любити тільки Його, ні. Ти можеш любити мужчину/жінку, з якими ділиш своє ліжко чи свою онуку, чи ворону, яка, настовбурчена, обхвативши лапками обледенілу гілку дворової липи, чекає, коли ти нарешті винесеш їй шматок булки…
Але, безумовно, любов має жити в тобі, бігти твоїми венами разом з кров’ю, робити тебе щасливим, – це 
коли сонячне сплетіння стає теплим-теплим, і буденні речі, як от глибокий бурштиновий колір вологого від відлиги стовбура старого каштана в парку примушують зачудовано посміхнутися і обійняти старе дерево міцно-міцно…
Тому я хочу усім побажати навчитися любити. Це непросто. Безліч разів я ранила людей, яких щиро любила. Не вміла показати, як сильно і віддано я їх люблю. Але я вчуся.
Все ще…
Бо любов – це єдина річ, яка здатна врятувати наш світ. Навіть не сама любов, а здатність безкорисно віддати її іншим – як лампадку із Віфлеємським вогнем…. Зігрівайте своєю любов’ю один одного. Зігрівайте своєю любов’ю цей загублений і розгублений світ. Любіть. І будьте щасливі. З Новим роком!
Галя Плачинда,
Копенгаген, Данія
