Суспільство

Вечір у Белграді

… Сів у кахве поїсти. Міст вільних не було і офіціант підсадив до мене двох м@$калів з Мацкви — старого і молодого років тридцяти, акцент їх видав миттєво. Я, як чемна Людина, відразу попередив що я з Київа і попросив про політику ні слова.

Ну, шоб не псувати один одному вечерю та настрій.
Старий підтримав та каже, що він цілком згодний. Розповів що дуже йому боляче те, що між нашими Країнами таке відбувається і шо то все замутили євреї та американські масони. Ну, і на тому він замовк поринувши у тарілки….

А от молодий навпаки.
Спочатку воно мені мурчало, що ми Українці дурні і самі себе надурили з тією Європою і жити тепер в нас стало набагато гірше, не те що в рассєї, де всі вони як сир в маслі у Бога за пазухою. Я терпів, їв та мовчав….

Потім воно ковтнуло трохи ракії та почало вихваляти свого на голову больного імператора Пу. Тут я вже не витримав і коректно поправив його, що той імператор ніякий не Пу а банальне Ху#ло. Старий промовчав, а молодий почав крити матом і клястися, що за своє оте мурло він всім готовий порвати п’яту точку!
Я посміявся і промовчав.

А воно продовжило… Каже мені (дослівно), що хоч він і має невличкий бізнес, але якщо прийде повістка з воєнкомату, то він тут же поїде на Донбас, на фронт вбивати ворогів Соссії-матушки. Бо єслі партія сказала — Нада, то камцамол відповідає — Єсть.

Тут я вже зиркнув очима, але стримався і ввічливо зауважив, що воно трохи не сповна розуму. Що надворі — 21 століття і нема ні партії, ні комсомолу і взагалі-то треба бути повним гівном, щоб як баран їхати з автоматом на чужу землю вбивати тих, хто на тій землі живе…

Молодий м@$калик почервонів і здійснив помилку. Воно взяло в руки вилку — наставило її на мене і ляпнуло:
— Слыш х@хол… Вот вилка! Адин удар — 4 дирки. Понял?!

От тут я вже не витрмав.
Різко перехопивши його руку, вивернув її так, шо руцкій вітязь зойкнув і виронив вилку. Потім я перехопив його за пальці, стиснув їх до хрусту та кажу:
— Чмо, я просив тебе не псувати вечір подібними розмовами? Просив! Ти не послухався і повів себе як кончене хамло. Більше того ти ляпаєш своїм язиком, курва, що готовий їхати і вбивати Українців! І потім ти, падло, ще мені погрожуєш пирнути вилкою!

При цьому я ще більше стискаю і вивертаю його пальці так, що він вивалюється з за столу і падає переді мною на коліна, але вирватись не намагається, бо дивиться мені в очі і, мабуть, бачить там щось таке, що паралізує його волю до супротиву. При цьому він хоч і не кричить від болю, але сльози з очей вже катятся… А я продовжую:
— Так от, курва, чи ти чув за батальон Айдар?
Воно киває головою.
— Ну, от і добре, що чув. Так от знай, що я — з добровольців Айдару. І якщо ти хочеш вбивати Українців то в тебе зараз є прекрасний шанс не просто вбити Українця, а ще й Айдарівця! Зараз я відпущу твою руку. І ти або мене вб’єш або хапаєш свої манатки, платиш за всю вечерю і бігом біжиш звідци, щоб я тебе не бачив. Бо в мене дурі вистачить тебе придушити, а ти, чмо, лише можеш язиком ляпати! Зрозумів мене добре падло?

Він кивнув головою і я відпустив його руку.
Старий його супутник хватанув його за шкирки, поставив на ноги та каже:
— Козел ти, Вася, пацан правий на всі 100%. Вибачся, заплати і ідем в готель.
Що молодий і зробив під його контролем з швидкістю кулі і вони пішли. Але через пару хвилин Старий повернувся, купив пляшку ракії та поставив перед мною на стіл зі словами:
— Пробач його, воно ще дурне та молоде. Це тобі від мене особисто з повагою. Просто знай, що у нас там не всі такі хворі. Бажаю нашим народам мудрості і миру. І ще раз прошу за малого і за нашу країну перед тобою вибачення.

Я потиснув йому руку і він пішов.
Через декілька хвилин пішов і я. Пляшку не взяв, вона так на столі і лишилась. Іду я по вулиці і думаю, що, мабуть, ті 400 кг коксу, що нещодавно перехопили в одній рашистській амбасаді, то мала толіка того, що завозять в РФ їх дипломати. Шо вони, мабуть, тією наркотою засипали ту рашку і її населення здебільшого кончені наркоши…. Але є ще старі і мудрі Люди. Але молодь їх не шанує. Бо «Если партия сказала надо….»

А вечерю таки зіпсували хоч настрій і не змогли.
Іду і дивлюсь я у Сербські витрини з сувенірами…. Скрізь морда того чорта з Кремля. Чашки з його фото і надписом «Самый вежливый в мире человек», футболки «Косово це Сербія! Крим це россія!», «Путін захісник Сербії»…. тфу блін….

От такий от вечір в мене видався в Белграді.
Город сам з позитивною атмосферою і люди місцеві доброзичливі. Але гості з мацкви та вся ця вонюча сувенірна продукція…..

А ще вразили руїни будівлі Сербського ГенШтабу, який бомбили американці «томагавками». Мощна штука, скажу я вам. Досі будівлі стоять не відремонтовані…. Страшна картина в центрі міста. Може, саме тому серби так дрочать на те Хєрло?

Олександр Золотухін

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.