Степи — найпотужніша екосистема, яка здатна запобігти змінам клімату. Диких степ — це ліс навпаки, проте його залишилось зовсім мало, не більше 1-4%, і експансія на його розорювання та засаджування деревами продовжується. Степ критично важливий не тільки для унікального біорізноманіття, але й для впливу на клімат.
Здатність зберігати вуглець — це цінна екологічна функція в сучасних кліматичних умовах. Вуглець, який виділяється як природною, так і людською діяльністю, такою як спалювання вугілля для створення електроенергії, що на виході стає парниковим газом, накопичується в атмосфері Землі.
У своїх доповідях Міжнародна група з більш ніж 2000 кліматичних дослідників з усього світу, підтверджує, що збільшення парникових газів викликає зміну клімату, що призводить до підвищення рівня моря, більш високих температур і зміни дощів.
У степах поглинання вуглецю відбувається під землею, де коріння може проникати в грунт до глибини 4 м і більше. Степи можуть зберігати значно більше вуглецю під землею, ніж ліс може зберігати над землею.
Насправді, наші дикі степи колись були основою поглинання вуглецю в світі — набагато більшою, ніж тропічні ліси Амазонки — і їх розорювання мають руйнівні наслідки.
Наша країна б’є всі рекорди по вирощуванню та експорту зернових та олійних культур, проте ціна цих рекордів полягає у розорюванні величезних площ, руйнуванні екосистеми і вивільненні вуглецю.
Ми самі прискорюємо зміни клімату, проте шалені бонуси з цих колосальних площ отримує всього кілька власників холдингів, а не місцеві громади.
Та холдингам і цього недостатньо, розорювання ведеться на межі останніх заповідних шматочків, а решта площ чомусь намагаються засаджувати незрозумілими деревами, виконуючи європейські нормативи по озелененню за рахунок степових площ.
Хоча очевидно, що степ більш ефективний, якщо його просто залишити і повернути туди парнокопитних.
Максим Залевський
