Стало відоме ім’я людини, яка повністю прочитала дисертацію Іллі Ківи і не збожеволіла. Це – Данило Мокрик. Він зняв цілий сюжет, де детально розібрав науковий доробок нової надії української науки і ясно стало не тільки, що Ківа непозбувний невіглас, а й підробив довідки для захисту, сфальсифікував свою участь в конференціях, надрукував англомовну статтю через гугл-транслейт (якщо він це робив сам — невіглас. Якщо йому це робили — його тупо надурили і він таки знову невіглас).
Вже ясно, що дисертація Іллі Ківи — це жомова яма українських наукових перспектив, однак 
я, якщо чесно, не очікував, що Ківа настільки злякається журналістів, що сцикливо сховається за тітушками, що блокували вхід до приміщення, де, власне, захист і відбувався. Виглядало жалюгідно.
Варто зауважити ось що ще. 13 «науковців», що проголосували за те, щоб Ківа став кандідатом наук з державного управління – їх треба знати поіменно. Той список не важко знайти. Тут — представники Національного інституту стратегічних досліджень, Інституту підвищення кваліфікації керівниках кадрів, Національної академії державного управління при Президентові України, Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України, Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України та навіть КПІ ім. Сікорського.
Офіційні опоненти, що надали схвальні відгуки — одна з Національного університету цивільного захисту України, а інша з Університету менеджменту освіти. Керівник — з Всеукраїнської громадської організації «Центр досліджень проблем публічного управління» — якийсь Гурковський В.І.
Так от, коли влада зелених більшовиків, що узурпували владу та правоохоронну систему, впаде, всі ці пройдисвіти від освіти і науки мають отримати вовчі квитки всюди, де тільки можна.
Не можу окремо не відзначити рівень інтелекту Ківи, який можна оцінити з такого діалогу. Киву запитують: що таке демократичний євроінтегрований державний управлінський апарат? А він дослівно відповідає: «Дякую за запитання. Зрозумів його повністю і хочу сказати, що відповідь ми надамо у наступній нашій науковій роботі, яку будемо обов’язково запроваджувати»…
Сюрреалізм?
Ні, це наша реальність, до якої ми системно йшли. Притомні вчені волали, коли це набуло небачених масштабів. Розповідали про квантово-орбітальну культурологію, цілющі ікони, тазове дно. Всі посміювалися і не зважали.
А потім Володимир Олександрович Зеленський окрім купи щурів та наволочі, яких він протягнув у Верховну раду, народив на світ божий Шкарлєта-плагіатора. І попри протести вчених більшість теж не зважала. Побухтіли-побухтіли, а що ми їм зробимо? Монарх вирішив, що буде так.
Їж.Те.
А тепер Ілля Ківа захистив дисертацію. І всі вжахнулися. Ох, який сюрприз! І якщо чесно — мені глибоко фіолетово, чи Шкарлєт таки видасть йому диплома (в чому я впевнений), чи ні. Бо притомні вчені вже навіть публічно почали палити свої дипломи кандидатів наук, бо соромно мати щось спільне з Ківою. Я до того, що для чесних науковців днем сорому і ганьби став день призначення Шкарлєта міністром руками 226 двадцятибаксових депутатів. А сьогодні — лише наслідок тієї події.
Єдине, про що прошу. Висміювати Ківу — треба. Гнобити вищеозначених гумових піструнів – треба. Але утримаймося, будь ласка, від узагальнень, буцім наука в Україні мертва або всі науковці — жомові. Це так само, як рівняти всіх УБДшників на основі козлів, що з’їздили в тили протирати штани і отримали всі пільги ні за що. Чи на основі одного корумпованого медика чи, прости господи, міністра Степанова, говорити, що всі медики погані.
Ні!
Цим ми принижуємо тих небагатьох хороших, хто лишився і чесно працює. Ківа і його посіпаки-наволочі — не вчені. Вони імітатори. Те, що вони роблять — не наука. Вони хакнули систему так само, як Зеленський хакнув українську демократію.
Антон Сененко
