Перед першим туром президентських перегонів я навіть не шукав аргументів на користь того, щоб віддати свій голос за чинного главу держави. Я знав, що в списку претендентів будуть більш достойні люди.
Щось подібне ми вже якось переживали в 1994-му… Тоді український нарід раптом обрав президентом Кучму замість Кравчука, і всі думали, що капєц Україні…
Не знаю, чи в кого таке колись було, а в мене таке трапилося вчора. Ми удвох плакали. Я і Персик. Так, персик – дерево. Якби то хто побачив осторонь — покрутив би біля скроні пальцем. Можливо, то і соромно, але в Страсний тиждень, най то буде, як маленька сповідь.