Нині, вечорами, між власним письмом, занотовую цитати від болгарського класика Павла Вежинова, з його роману «Вночі білими кіньми». І час по час згадую свої університетські роки… Після третього курсу, 1985 рік, вільно, вже як бувалий у бувальцях, практикував по київських газетах, «одбиваючи» на своїй німецькій, з українською клавіатурою, Rheinmetall-Borsig AG, в кімнаті 3-го гуртожитку на студентській Ломоносова.
Постскриптум до «Євробачення-2021»…
З кожним роком пісенний конкурс «Євробачення» приростає новими прихильниками. В Україні він уже давно став гарною нагодою зібратися травневого вечора у колі друзів чи сім’ї. Жвава дискусія, підтримка фаворитів конкурсу об’єднують людей у всій Європі.
Нарешті «Дитятко» вже вдома. А тепер слово до читача. Колись наступні покоління, розглядаючи час, в якому ми перебуваємо нині, розділять його хронологічно на «до» і «після» пандемії. Ми ж не можемо собі поки дозволити таку розкіш. Якщо час до пандемії для нас майже точно визначений, то про «після» можемо обережно здогадуватися, говорити лише умовно і тривожно спостерігати за плином подій.
