Є книжки, які читаються за ніч. Їх читаєш, ніби їси яблуко. Власне, читаєш і їси яблуко, і одне іншому не заважає. Яблуко солодке, чтиво приємне, час минає непомітно. По якомусь часові вже й не згадаєш ні яблуко, ні книжку, хоч сам процес був і приємний, і корисний. Є інші книжки, які читаються довго. Порівняв би їх із дорогими шоколадними цукерками, яскраво упакованими, перев’язаними шовковою, напахченою парфумами, стрічкою; ними смакуєш дозовано, скупими часточками, аби втіха тривала якомога довше, аби лишався післясмак…
До проблем целюліту у творчості
