В Черкаській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Тараса Шевченка відбулась зустріч із відомим українським журналістом, літературознавцем, бібліографом, видавцем, членом Національної спілки письменників України, науковим співробітником Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка України Сергієм Козаком.
Уже веснить, уже весніє,
Уже весняний вітер віє,
Чорніє сніг, немов обрус,
Яким утерся сажотрус.
Ще день – і згине сніг усюди!
Чого ж його вивозять люди
Із вулиць міста?
Чи вони
Не вірять у прихід весни?!
Справжніх наливок буває всього дві: вишнева й тернова. Справжній гриб буває тільки один – білий, справжня риба одна – лин, справжнє цар-дерево одне – дуб. Скрізь є свій цар, і він один. А от царських наливок аж дві, і це не випадково. Цей дуалізм відображає, віддзеркалює, символізує й навіть стимулює одвічну двійність влади в нашому суспільстві, хоч би що там говорили історики, політики та інші психоаналітики про патріархат чи матріархат.
Книжка про письменника. Події розгортаються на теренах колишньої Югославії. Тема війни червоною ниткою проходить через усю книгу. Це роман хорватського письменника Мілєнко Єрговича «Пси на озері» (видавництво Komubook, переклад Ірини Маркової).
Витримав павзу і скажу теж. Я загалом скептично ставлюся до Шевченківської премії та її ваги й впливу. Проте визнаю, що серед лауреатів є достойні будь-яких премій митці. Особливо останнім часом (мінус Забужко, там окрема історія, знаю, як її їй давали, бо якщо не дати – не відмиєшся).
Чергові події з Шевченківською премією досить характерні. Частина суспільства сприйняла їх як катастрофу національного масштабу, частина обурилася таким різким оцінкам, частина рада, що знову комітет продемонстрував свою безсоромну відкритосуспільність і пажерливу толерантність.
Цікаво читати, як невдоволені тим, що Шевченківську премію отримав Іздрик, доводять, що цей автор принижує українську мову, а Комітет у їхньому розумінні просто божевільний. «Доброзичливці» вибирають окремі цитати з Іздрика, в яких ужито ненормативну лексику, намагаючись привернути увагу до окремих слів. Їх не хвилює контекст, іронія чи й гумор. А навіщо розуміти усі ці тонкощі?
Коли Шевченківську премію не отримав Борис Гуменюк (за книгу “Вірші з війни”), а потім на низькому старті поставили підніжку і моїй кандидатурі (тритомник “ДВОВІЙНА”), я щиро радів, що серед сьогорічних претендентів значилося ім’я Богдана Томенчука з його книгою “Вишийте, мамо, бронежилет”…
Юрій Іздрик отримав Шевченківську премію за збірку віршів «Колекція». Вітання Юрієві! Я дуже рада за нового лауреата, за нашу літературу і за членів Комітету цієї премії. Іздрик — вроджений поет, естет, перфекціоніст, оригінальний мистець, який відкинув політику зовсім, оперує такими категоріями, як сингулярність.
Традиційно до Дня народження Тараса Шевченка виставляю на Фейсбукові цей вірш. За нього Фейсбук мене щороку банить, а потім виправдовує…
