Шановний Володимире Олександровичу!
На телеекрані побачив, як Ви, трохи розгнівано, сказали наіндюченому молодому добровольцю, що Ви – президент країни, а не якийсь там лох, і що Вам 42 роки…
І я Вам скажу, що мені пішов уже 81-й рік, і я теж не лох, а успішний сільгоспвиробник з більш як 60-річним трудовим стажем, піввіку якого присвятив одному господарству.
З трудовим колективом я довів, що на орендованій землі (у нас 33 тисячі га), без жодних державних преференцій, можна створити аграрне виробництво, що не поступається європейським і американським стандартам: 847 доларів прибутку з гектара посівів, 74 долари – собівартість тонни зерна кукурудзи, 174 долари оплати за гектар орендованої землі, в межах 350 мільйонів гривень щорічних власних інвестицій у розвиток виробництва і 50 мільйонів – у соціальну сферу.
Втім, бачу, що Вас, талановитого шоумена, не цікавить успішне вітчизняне аграрне виробництво. Може, й тому, що не маєте ні знань, ні бодай якогось практичного досвіду, пов’язаного із землею. Без цього у цивілізованих країнах Вас і на гарматний постріл не допустили б до роботи на землі – настільки економічно грамотно й бережливо ставляться там до головної годувальниці людства. А в Україні Ви самі собі надали право розпоряджатися народною землею, як своєю власністю – а це 72 відсотки території нашої Батьківщини.
Так, за Вас проголосувало на виборах 73 відсотки виборців, але це від тієї кількості, що прийшла на виборчі дільниці. Та й чи було б стільки ваших прихильників, якби виборці знали, що Ви почнете своє керування багатостраждальною країною з розпродажу головного багатства суспільства – землі, щедро политої потом і кров’ю наших предків і сучасників?
Ви ж не спитали думки стосовно цього «нововведення» як у 13 мільйонів прихильників, так і в майже 30 мільйонів тих, хто не голосував за Вас, але за Конституцією і ті, і ті належать до єдиного в державі джерела влади. І земля та її надра, записано в Конституції, належить не Вам, президенте, і не Вашій зеленій команді, а народу, який наймає вас на роботу для виконання не ваших примх і зовнішніх вимог, а народної волі, народних наказів.
Перед виборами ми чули: «… я ваш не опонент, я ваш вирок», – сказали Порошенку у вічі, обіцяли також швидко добитися миру і побороти корупцію, з усіх доленосних питань життя суспільства радитись з народом на референдумі.
Мільйони людей, серед яких був і я, повірили Вам, бо не підозрювали, що то говорив не майбутній глава держави, а актор «95 кварталу». Тож і не бачимо тепер ні вироку, ні виконання інших передвиборчих обіцянок, ні референдуму з найголовнішого питання людства – долі землі.
Самі ж Ви як президент, певно, не бажаєте усвідомити наслідків від диктаторського знищення права українського народу жити й працювати на рідних просторах, не скуплених кількома вітчизняними і зарубіжними глитаями.
Володимире Олександровичу, невже Ви не розумієте, що може так трапитися, коли вже не Порошенку, а Вам оголосять ганебний вирок українські хлібороби у союзі з іншими співвітчизниками?
Ви якось швидко злякалися добробатів і порохоботів, і вони дозволяють собі говорити з Вами не як з президентом держави, а як з тим, котрий мусить пояснювати – «я не лох». Коли ж дозволите грошовим мішкам проганяти українців з Матінки-землі, – боюся, «лохом» не відіграєтесь.
Воно Вам треба, Володимире Олександровичу?!
Особисто я, та й більшість моїх колег-аграрників, не проти ринку землі, але цивілізованого, не дикого, від якого відсахнулися всі ваші попередники.
А Ви цікавилися, чому країни Європи не розбазарюють землю сільськогосподарського призначення, а тримають її у державній власності, віддаючи в оренду тільки вмілим і відповідальним сільгоспвиробникам? Про всяк випадок поясню, що головною причиною є створення державної продовольчої безпеки, яка прирівнюється до безпеки від агресії, і забезпечується передусім державою.
Важливим є й те, що від оренди землі нормальні країни одержують мільярдні надходження до бюджету. Правда, можна й власників купленої землі обкласти високими податками.
Але багато з них і тепер не досить прибутково працює. І високі податки не стимулюватимуть їх трудитися більше й розумніше, бо в них руки не туди стоять і мізки не туди повернуті – вони не хлібороби. Земля для них – товар для перепродажу і тимчасового додаткового заробітку.
Такі не зацікавлені в розбудові аграрної економіки рівня економіки Ізраїлю, Великобританії, Австралії, Голландії, Канади, США та інших країнах з великими банками державної землі. До того ж, українську землю скуповуватимуть і за гроші названих вище держав, яким потрібна тільки сировинна Україна.
Пане президенте, відчувається, що Ви настільки впевнені у неперевершеній силі своєї «зеленої» команди, що можете неприховано ставитися до українців, які не у вашій команді, як до лохів?
Не берете до уваги навіть ті факти, що й «лохи» вже не раз прозрівали, від чого у самозакоханих і надмірно пихатих «царів» здувало, як вітром, царську корону. Ви ж царюєте недовго, але і у Вас діамантовий символ влади вже захитався.
Воно Вам треба, Володимире Олександровичу?
Леонід Яковишин,
Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»,
кандидат економічних наук, публіцист, Чернігівщина
Zemlyaivolya.net
