«Джокер» — як на мене, найсильніший фільм останніх років. Я переглянув його місяць тому, багато думав і тільки зараз хочу висловити дещо з вражень. Не про все, а лише про найголовніший аспект стрічки Тодда Філліпса — повстання.
Прірва між багатими та бідними.
Класова та соціальна нерівність. Ті, кому ледь вистачає грошей на їжу повстають проти багатих «володарів світу».
Своїми погромами вони мстяться за власну неуспішність та травми, які завдавало їм життя. Вони знімають маску та випускають весь свій гнів проти людей, які особисто їм нічого не заподіяли, але яких вони ненавидять, як уособлення нерівності та причину всіх своїх проблем.
Хоча, по суті, Джокер тут антигерой, він є символом великого соціального протесту проти істеблішменту.
Цей протест — вже реальність.
Поки що він має вираження лише в політиці. Найвідоміші приклади — Brexit, Трамп, Зеленський…
Поки що це мирний протест, інколи — мирна революція. Але якщо це не спрацює, напруга посилюватиметься.
Тому, цей фільм я сприйняв, як попередження.
Якщо прірва між багатими та бідними зростатиме, люди в різних частинах світу все більше відчуватимуть несправедливість та почуватимуться нещасливими, і тоді завершальні кадри з фільму абсолютно можуть перетворитися на реальність.
Соціально-економічна система, що породила неймовірну нерівність в сумі з розвитком соціальних мереж — це порохова бочка, на якій нині сидить наш світ.
Олександр Ломако
