Культура

А до Ліни Костенко – в останню чергу…

80-ті…
Союз здається непорушним, «контора» не дрімає – «пасе» всіх. Але старі генсеки якось швидко вимирають, «система» вже потріскує і йде на не критичні компроміси…

Тому журфак КДУ — солдати слова — міг вже й «козу» поводити в позарелігійний Новий рік.

Де водили?
Вистави на Хрещатику, у вагонах метрополітену, йшли до декотрих викладачів університету, чекали нас у 20-25 письменників радянської України…

І тут – нюанс!
Якщо студент родом з Півдня, де подібних колядок не бачив і не чув, та ще — не маєш голосу і музичного слуху, але вперто хочеш бути «як усі», то для таких була найкраща роль – «КОЗА».

Ти — не співаєш, ти – інкогніто. Біжи, стрибай, танцюй, як вмієш, дорослих буцай сміло… Бо це, звісно ж, роль, роль відповідальна, тому старайся, ефектно падай на підлогу, навіть там, де воно й не до ладу, і поки Лікар, а це — Володимир Земляний, чаклує над тобою, лежи, віддихуйся, і знову — в «бій», де головне: маленьких — не лякай, квартири — не громи, і тоді буде ШО нести міцному міхоноші з Воркути — Володимиру Нечипоруку.

Це потім, в Новорічну ніч, ти мусиш пити й пити, і випити аж літрів зо п’ять — не алкоголю, а звичайної води, яку ти втратив, яка вийшла тобі з потом в танцях, у теплій шкурі біля гарячих батарей в привітних оселях…

На оцьому фото – отой молодий, ліворуч, з вусами — не один з нас, студентів, ні, він наш викладач — Юрій Васильович. Ми всі його любили, бо, хоч він наш ровесник, але ЗНАВ УСЕ, чого не знали ми, при цьому — скромний, доброзичливий, без будь-яких наїздів проти нас.

Як з часом ми довідалися, наш ідеальний Юра — відомий поетичний хуліган: Юрко Позаяк, Юрій Васильович Лисенко.

Я не літературний критик, але пам’ятаю відчуття, даруйте, «хулігана».

… В Івана Драча затримувались надовго, бо довго пригощав, писав автографи, і міхоноша мав роботу…

… Ліна Костенко була останньою у черзі, бо так вона просила, щоб ми від неї вже нікуди не поспішили і разом з нею заспівали все, що знаємо.

То була для нас найвища честь, тому так і робили…

Василь Яцура

1 Коментар

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *