Спогадують зараз літературознавицю — доньку відомого нашого поета, що так рано і раптово померла у передноворічний вечір. Виписують багато високих слів, крутячись усе навколо фемінізму, нею сповідуваного. Не хочу називати її прізвища, бо вже нема на цьому світі, але посіяне нею лукаве і криве — живе.
Нагадаю, що писала ця поборниця фемінізму: «Жінка в ролі матері дітей і чоловіка – інфанта робить нещасною не тільки себе, а й цього чоловіка». Тобто жінка не повинна бути матір’ю чи, народивши, має кудись тих дітей здати? І взагалі: жінка в ролі матері для свого чоловіка — ви про що? І до чого тут переведення стрілок на чоловіка-інфанта? Якщо він інфант, то навпаки — народження дитини В СІМ’Ї може і його переродити в чоловіка-главу сім’ї, який добуває, забезпечує, дбає…
Або далі: «Материнство, сім’я – це все такі гарні слова, але всі вони мають міфологічне значення, а реально – то сім’я є формою неволі, обмеження. А кого задовольняє неволя? Чому чорних рабів не задовольняло рабство?». Жінки, невже і справді ви сповідуєте оту дурість і живете ото в рабстві, тобто в сім’ї, як чорні раби?!
Або пригадую, як вона насміхалася над Максимом Стріхою, коли той, зустрічаючи Патріярха Мстислава, попросив у нього благословення…
Чи як висновувала дурнуваті сексуальні теорії, аналізуючи лист Михайла Коцюбинського до дружини, де він писав, що прислані нею грушки протікли… Або як підводила під миле їй лесбіянство фрази з листування Лесі Українки та Ольги Кобилянської… Чи як у творчості Юрія Андруховича вбачала вал сперми… Як це вона не добралася до Ганни Барвінок, котра свого чоловіка дружиною називала — ото би занурилася у фройдистські теорії!
Звісно, із зарано померлою не дуже зручно дискутувати, але вочевидь фальшива ситуація в сім’ї видатного українського радянського поета, який мусив громити бандерівців і писати про два кольори — оця фальшивість ввійшла в плоть і кров дочки, що збилася на маргінеси від своєї нації.
Ніж вихваляти — помоліться краще, щоб їй простилося теє облуддя!
Василь Чепурний
