Даруйте, але я не до ладу. Не про собак від депутата Брагара, а геть навіть про протилежне. Про котиків. Про «Наших Котиків». Про чудове українське бурлескне кіно.
Можна, звісно, копатися і докопуватися: не дошліфований сценарій,.. не голлівудські спецефекти,.. не оскарівський світ і не каннська зоря…
Хтось уже шліхтує лобзиком перо і збовтує жовч, аби вшкварити ядучий відгук. Най собі точить, най собі шкварчить. А я радію і кажу, яко на сповіді: «Слава Творцеві, що такий фільм нарешті з’явився!»
І таки треба неабиякої мудрості, громадянської відваги і творецької доблесті, аби явити на глядацьких суд не «героїчне конання», не батальну епіку, а саме бурлеск про нинішню гарячу війну.
Творити той легендарний Український Сміх, який не лише зцілює родимі душі, а й дістає до печінок нерідне і нищівно випікає ворога.
Той предвічний і довічний лицарський сміх, що є знаком Народу, «якого правди сила ніким звойована ще не була». І дише святою впевненістю у нашу злютованість і Перемогу.
Валерій Ясиновський
