У такого собі непересічного чоловіка — Євгена Барана ще один прожитий рік. Це дуже потужний чоловік у справі, яку робить: скільки імен він підняв з небуття, упорядкував їхні твори і віддав світові, скільки рядків написано про літературу і її сучасних носіїв, скільки людей підтримав на цій нелегкій в нинішні часи стезі і провадить досі.
Науковець, викладач кафедри української літератури Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, голова Івано-Франківської організації Національної спілки письменників України, очільник Товариства письменників та журналістів імені Івана Франка, соратник у створенні Всеукраїнського конкурсу малих прозових форм імені Василя Стефаника та багатьох інших, член багатьох творчих комісій і просто уважний до кожної творчої особистості чоловік, товариш, порадник.
Вітання щирі.
Здоров’я і бажання тримати літературну епоху в своєму ключі критичного бачення ціпко й надалі, вірних друзів на житейській дорозі і Божої ласки на всі добрі справи цього розвихреного, невтомного, незбагненного (як і всіх, хто іде попереду) чоловіка — бажаємо…
Марія Вайно
