«Існує факт, який — на добро чи на зло — важить найбільше в сучасному громадському житті Європи. А саме — в суспільстві маси взяли повну владу. А що маси, з своєї природи, не повинні та й не здатні керувати власним буттям, а ще менше правити суспільством, то це значить, що Європа переживає тепер найтяжчу кризу, яка лише може охопити народи, держави чи культури. Такі кризи не раз бували в історії. їх ознаки й наслідки відомі. Так само відома їх назва. Це — бунт мас».
Це цитата з книги іспанського філософа Ортеги-і-Гасета “Бунт мас”. Вона написана в 1930-му році. Після приходу в Італії до влади фашистів. Тобто незадовго до того як до влади прийшов Адольф Гітлер. Уже тоді прозорливим людям Європи стало зрозумілим — країни континенту на порозі катастрофи. І катастрофа сталася.
Ще тоді іспанському філософу зрозуміло було, що слабка ліволіберальна (а точніше прокомуністична-популістична) влада з її скаженою корупцією, з її недбальством до ефективності державних структур і покладанням, як на Бога, на стихійну регуляцію ринком всіх взаємовідносин в державі неминуче призводить до приходу крайніх реакційних сил, таких як фашизм.
Мені часто закидають друзі з ліберальними поглядами таку річ: саме лібералізм у всіх сферах в Європі і США спричинив небувале зростання матеріального рівня найширших верств населення. Все це так. Але друзі мої, опоненти забувають про ціну, яку заплачено за цей матеріалізований рай: знищення інтелектуальної й духовної еліти, знищення національних культур, зведення до декоративності національних держав, повний вакуум у вихованні підростаючого покоління й насаджування інфантилізму і споживацької паразитарної філософії, втрата цивілізаційної ідентичності.
І все це було б гірко, але небезнадійно, якби не одне “але”. В середині країн на такому фоні завжди зріють сили ультра-консервативні, які розуміють, що на ігноруванні духовних, культурних, традиційно-національних потреб можна добре зіграти, щоб прийти до влади. І сьогоднішні праві популісти вже на старті. І в Європі, і в США.
Вибори до Європарламенту через кілька днів — це грандіозний «шторм» з абсолютно непрогнозованим фіналом. Власне, Європа (хоче цього чи не хоче романтично налаштована ліберальна політота) може невдовзі повторити шлях путінської Росії, де на фоні небувалого зростання матеріального добробуту, що був забезпечений ліберальними реформами в економіці в 90-х, до влади прийшли реакціонери-фашисти. Підкреслю прийшли демократичним шляхом. Не раз, не два і не три підтвердженим безграмотною масою виборців. От вони плоди загальнодоступного виборчого права.
Віктор Лешик
