На початку місяця березня (6) 1980 року пішов із земного життя один з найвидатніших українських письменників Григір Тютюнник. Десь за тиждень до цього ми прогулювалися вечірньою вулицею Володимирською. Ще були мій брат Петро і художник Юрко. Раптом Григір зупинився, пристояв і сказав тихим похмурим голосом:
— Не хочеться жити.
Ми притихли, потім озвався Юрко:
— Григоре Михайловичу, це все тимчасове, минеться… Буває…
Тютюнник помовчав і повторив:
— Не хочеться жити…
Через тиждень він пішов. Самовільно.
Майже весь березень мели сніги…
Василь Шкляр
