В мережі час від часу обурюються, мовляв, артисти, які співали московитською, швидко перелаштувалися на українську і знову заповнили телерадіоефіри. Як то кажуть, «перевзутися в повітрі». Ця штука, як на мене, прогнозована. Українсткий артист, особливо «попс», робить все, щоб тримати ніс по вітру, бо не є в цій царині тим, хто задає тренди.
Отже, реагування на зміни ринку у нього в крові. Це не вороги. В їхньому сприйнятті світу все йде як і має бути. Все одно якою мовою співать, аби зала повна. Інша річ — кожен з нас. Якщо слухаєте, ходите на концерти, платите за це, значить вас все влаштовує. Значить — не так важливо, що було колись.
Особисто я не слухаю, не коментую і взагалі ігнорую українських артистів, які свого часу нехтували або відверто ігнорували мою мову. Вони просто як і напис *уй на паркані. Бігать замальовувати — тільки витрачати життя. Натомість я повсякчас підтримую тих, хто роками тягнув нитку українськості у творчості. Ну, і відкритий для всіх нових колективів і виконавців, які взагалі без бекграунду. Ці ще пройдуть свій шлях і стане зрозуміло хто є хто.
Я знаю, що велика кількість людей читає с*акою і реагує лише на те, що розуміє, а отже непорозумінь не уникнути. Наголошу: кожна пісня українською для мене цінна. Кожна, бо вона створює ментальний рів з крокодилами між нами і русскай пєснєй. А те, що декотрих і зі своїх я не можу слухати, то вже якось з тим проживу. Он, я буряк все життя не їм і нічого, не похудів…
Руслан Горовий
