Ліні Костенко — 93!

Сьогодні геніальній Ліні Костенко — 93 роки. Проте і вчора, й сьогодні її поезія затребувана, як і буває у воістину народних поетів. Учора з Миколою Гриценком, відповідальним секретарем НСПУ, ми говорили зі студентами-журналістами Інституту ім. Бориса Грінченка…

Зійшлися на думці, що і в наші молодорвійні часи, і в теперішні, коли ми вже років собі позакидали за плечі чималенько, поезія великої Ліни так само потрібна, так само неперебутна.

Тож радіймо бути сучасниками геніальної Ліни Костенко!

Василь Чепурний

***
Блажен той муж, воістину блажен,
котрий не був ні блазнем, ні вужем.
Котрий вовік ні в празники, ні в будні
не піде на збіговиська облудні.
І не схибнеться на дорогу зради,
і у лукавих не спита поради.
І не зміняє совість на харчі, –
душа його у Бога на плечі.
І хоч про нього скажуть: навіжений,
то не біда – він все одно блаженний.

І між людей не буде одиноким,
стоятиме, як древо над потоком.
Крилаті з нього вродяться плоди,
і з тих плодів посіються сади.
І вже йому ні слава, ні хула
не зможе вік надборкати крила.

А хто від правди ступить
на півметра, –
душа у нього сіра й напівмертва.
Не буде в ній ні сили, ні мети,
лиш без’язикі корчі німоти.
І хто всіляким ідолам і владам
ладен кадити херувимський ладан,
той хоч умре з набитим гаманцем, –
душа у нього буде горобцем.
Куди б не йшов він, на землі і далі,
дощі розмиють слід його сандалій.

Бо так воно у Господа ведеться –
дорога ницих в землю западеться!

(Давидові псалми, переспів псалма 1)

Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те.

В маєтку гетьмана Івана Сулими,
в сучасному селі, що зветься Сулимівка,
до кінських грив припадені грудьми
промчали хлопці — загула бруківка —

і тільки гриви… курява… і свист…
лунких копит оддаленілий цокіт…
і ми… і степ… і жовтий падолист…
і цих дворів передвечірній клопіт…

І як за сонцем повертає сонях,
так довго вслід чомусь дивились ми.
А що такого? Підлітки на конях…
В маєтку гетьмана… Івана Сулими…