Це твір Віктора Наконечного.
Не фахового художника з академічною освітою, а класичного самородка. Майже все життя він у рідному колгоспі штампував всілякі плакати і лозунги.
А у вільний час увічнював свою Клембівку.
Знамениту отчину іменної клембівської вишивки. Яку згадав добрим словом ще Михайло Коцюбинський.
Оце картина Великоднього клембівського ярмарку.
Корінні клембівці без труда пізнають цю місцину. Але не про натуру мова, а про Великдень. Про благодатний час відкритих Небес.
У Клембівці на пасхальному ярмаркові вони точно розверзаються, бо, як бачимо, навіть небіжчицям-вишивальницям у Великодній тиждень дано явити ЗВІДТАМ світові свої диво-вивори…
Хтось іще, пхекаючи і з натугою вправляючи себе у всякі «чорні квадрати», називатиме це «наївним мистецтвом»?!
Віктор Наконечний діждався визнання і навіть Шевченківської премії. Хоча земною славою тішився недовго: наприкінці 2015 року помер.
Вірю, що у ці благодатні дні пам’ятливі Небеса над його Клембівкою являть комусь, хто зі світлим оком, обриси його диво-полотен.
Валерій Ясиновський
