Про Ніжин не писав хіба що геть лінивий або зовсім неписьменний. Це дивовижне, оповите сакральністю, непоказною, тихою красою, віковічними таємницями й легендами провінційне містечко ніби каже саме за себе: «Найстрашніше в категорії провінційності – це провінційність мислення. Все інше – то дрібниці».