Жив колись у Конотопі Саша тормоз.
В принципі обичний пацан, ну хіба з першого разу не все схватував. В школі на тройки вчився, но то в Конотопі обичне діло.
Хотів у технікум, но іспити завалив, тож пішов у бурсу на сварщика. Потім армія. І там вже даже сержантом був. Командував десь в Середній Азії на будівництві чогось там на ростворо-бетонному вузлі.
Потім прийшов, якось бистро женився по зальоту на дівчині з Підлипного, донька народилася. Ну, і понятно, нада якось на ноги ставать. Пішов у державну службу охорони найматися. Бо вроді і міліція, но і платять нормально, бо ж госпрозрахункова організація.
І вроді нормально все було сначала, но в самий послєдній момент не взяли. Прийшов додому злий. Дружина: тіпа шо таке? А Саша тільки відмахнувся, мол, ну їх, дураків.
І пристроївся до якогось депутата охоронцем. Потім до іншого перейшов. І пішов по кар’єрним сходах. Но дозвіл на зброю так і не отримав, бо виявилося, шо ще в ДСО не пройшов тест на абстрактне мислення. Тобто як не крути, а виходило по тесту, шо легкий ступінь дебільності.
Для охрани депутата — то нормально, а в держану охорону зі зброєю — то нє.
Вопщім зараз Саша вже даже не охраннік, а помошнік депутата. Уважаєма людина, бо депутатам то абстрактне мишлєніє — до звізди.
І все у Саші харашо.
Ну, хіба не з першого разу все схватує.
Руслан Горовий
