Я дуже хотіла його побачити. Маю на увазі фільм «ЕКС», який цього тижня вийшов на великі екрани України. Тому попри всі проблеми і труднощі (ще зранку ми були в «Буковелі»), таки потрапили на останній сеанс в Золочівському кінотеатрі «Галичина».
Якщо однією фразою — то це класне сучасне українське кіно. Фільм знятий на основі реальних подій, що відбувалися на початку 30-років минулого століття в місті Городку, поруч зі Львовом.
Молоді люди, які входять до Української військової організації, метою якої є боротьба проти гніту польської влади та відродження Української держави, вирішують здійснити напад на поштове відділення і експропріювати (від цього і походить назва фільму) кошти з сейфу відділення. Тим самим вони вирішують питання фінансування організації та привертають увагу до української проблеми.
Це основна лінія фільму.
Але є там і про львівських батярів, і про галицьке селянство, і про любов. Жанр фільму дуже складно визначити, бо це і бойовик, і комедія, і історична драма. І саме така різножанровість мала би притягнути досить широке коло глядачів.
Мені фільм сподобався, він живий і динамічний. Я сміялася і плакала водночас. А мова, а лайка, а музика — справжня галицька! Мушу сказати, що весь акторський склад підібраний бездоганно. Всі грали природньо і невимушено. Особливо хочу вирізнити роль українського господаря, яку зіграв Олександр Норчук. Його робота мега-крута!
Та буду чесною, є особлива причина, заради якої я так воліла побачити фільм «ЕКС». У фільмі знявся мій племінник Дмитро Каршневич. Важко об’єктивно оцінювати кіно, де знімається рідна тобі людина. Але направду наш Дмитро зіграв блискуче. Бо легко зіграти позитивного героя. Але зіграти мерзотника значно важче.
А тепер про болюче.
В залі кінотеатру було п’ятнадцять чоловік. Уявляєте! Неділя, сеанс о 18.25., кіно, в якому грає земляк, золочів‘янин. І – 15 людей!!!!
Але найболючіше те, що коли ми вийшли із зали, то в фойє кінотеатру не було де впасти голці. Ця маса людей чекали наступного сеансу… І що ж то за сеанс?! Американський комедійний екшин.
Золочів’яни, мені прикро і соромно за вас!
Бо бути українцем — це не тільки одягати вишиванку на свята!
Галина Новосад
