Він непростий чоловік, а для декого — просто нестерпний. У радянські часи недоброзичливці звали його позаочі партійним кобзарем, а й подосі закидають йому порушення музикальних норм і правил… Я ж, коли писав у «Молоді України», де був власкором, про його проблему з квартирою, на це не зважав — бо хай краще співали «партійні кобзарі» (не про партію ж він співав, а таки нашу пісню!), ніж кобзони, що перли на всіх інформхвилях, як бізони.
Чи має він належні музичні дані — теж не моє питання, тим паче, що не так давно він узяв та й забацав цілий свій вокальний концерт, де навіть виконав арію Андрія з опери Лисенка «Запорожець за Дунаєм»…
Він, зрештою, зробив успішну артистичну кар’єру, хоча й любить побідкатися як його начебто утискають та 5 разів із філармонії звільняли…
Став народним артистом України, лауреатом Національної Шевченківської премії, обспівав українців Америки, Європи та Австралії, відкривав пам’ятники Шевченку у Португалії та в Угорщині, подружився з президентом Віктором Ющенком, випустив диски і має купу концертів у свої давно не 18-ть — що може бути вищим для артиста?!
Слухати його — то ціла насолода.
Ось як, наприклад, переказує реакцію Бориса Олійника на виступи проти нього Дмитра Павличка: «Чого це Діма проти мене — ми ж в одному парткомі засідали?!». І це з точним копіюванням – прицмокуванням голосу Бориса Ілліча, секретаря парткому Спілки письменників…
У себе на обійсті Василь Нечепа, в своїй рідній Носівці, зорганізував\збудував цілу козацьку садибу, де й мені з незабутнім Валерієм Сараною довелося одного разу гостювати, насолоджуючись не тільки спілкуванням, але й 18 сортами бузку, висадженими ще одним характерником – дідом Курдюком, бознаскількома кущами смородини (200 чи шо?), старою хатою («з в’яленої верби» — казав Василь Григорович, хоча мені й незвісна така технологія в’ялення. Каже, сам Юрій Мушкетик звабився в такій хаті переночувать і приїхав був зі своєю подушкою…), сторожовою вежею, чаркою (сам він не п’є ні грама!), псом Амуром, а головне — його непередаваними розповідями, де, звісно, треба щось пересіювати, але загалом — то як цілоденна передача радіо «Культура»…
А мова!
Запрошує сусідку молоду на вареники, та відмовляється, бо не знає, коли чоловік з роботи прийде. Нечепа їй: «Він шо у тебе — в банді робить, шо не знаєш коли прийде?!»…
Кажуть злостивці, що Василь Нечепа свій родовід від Рюрика веде. Не знаю, не чув, але від Северина Наливайка точно виводить. І як побачиш його козацьку садибу, почуєш розповіді про Шаулину могилу — повіриш…
Власне, про це і його книжка, на якій автор написав: «Високодостойному Козаку Василю Чепурному на довге щасливе козацьке життя! На Святого Миколая року Божого 2015 у козацькій Носівці! З повагою та подякою Василь Нечепа».
Василь Чепурний
