50-річчя рок-опери «Jesus Christ Superstar». Культова річ мого покоління, написана хлопцями – 22-річним Ендрю Ллойд Веббером (музика) та Тімом Райсом (автор лібрето), котрому на той час було 25. Пам’ятаю, люблю, і зараз час од часу слухаю, або вкотре дивлюся екранізацію.
А тоді, на початку 70-х, окремі фрагменти співали здебільшого українською (російською — ніколи!). Може, так тоді у певної частини київської молоді на підсвідомому рівні почав проявлятися внутрішній протест до повзучої русифікації, що почалася після усунення від влади Петра Юхимовича Шелеста.
Співали навіть більше у пародійному «релізі»: музика Ендрю Ллойд Веббера, а текст зовсім інший — з радянського життя. Бо англомовний текст та ще й на біблійну тему більшості з нас був незрозумілим.
Наприклад:
«Ось під’їжджає жовто-блакитне
Авто, авто, сідайте в авто
Жовто-блакитне, націоналістичне,
Авто, авто, сідайте в авто…»
і т.д.
Люди молодшого і середнього пенсійного віку, звісно ж, і старшопенсійники пам’ятають — якраз у сімдесяті роки минулого століття міліцейські патрульні «бобики» почали фарбувати у жовтий колір із синьою смугою вздовж. Ми ще жартували: «Дивись, аби зараз не приїхав по нас «жовтий птах з синьою ознакою»…
Отак, мав намір про рок-оперу розповісти, а вийшло про «рокових» оперів…
Андрій Михайлик
