«Наша зброя — хитрощі.
Письменник пробуджується вранці з нестримним бажанням творити. Писати, писати, писати…
Однак лінь прокидається раніше, письменник ще зуби не начистив, а вона вже зайняла бойові позиції. Лінь не зупиняється ні перед чим, аби відволікти письменника від його основного заняття, але зазвичай вишукано.
«Я не маю умов для творчості», — заявляє письменник дружині/оточенню/суспільству… Це може бути правдою. Однак правдою є те, що це лінь заручилася підтримкою правди».
(Василь Слапчук.
Роман & Роман. Київ. 2019).
Серед сучасних українських письменників Василь Слапчук залишається мені найближчим. І світоглядно, і естетично.
Аж трохи дивно.
Його проза ніколи не нудна. Завжди парадоксально-іронічна. Безпафосна і мудра.
Євген Баран
