Привіт, бібліофіли, бібліомани та інші різноманітні збоченці! Хочу порадитись…. На фото — моя домашня бібліотека. Направду, дуже багато книг. Підкреслю – це не бізнес. У мене нема доступу до складів із друкованою продукцією, нема доступу до списаного бібліотечного фонду. Нема доступу до понівечених ворогом книжкових магазинів… Все це – мої книги, куповані упродовж усього життя, мого і моїх батьків.
Я переконана, що книги — це частка в океані людського інтелекту, їх треба купувати, продавати, віддавати, дарувати, красти… Тобто – цей рух має тривати постійно, цього потребує вічний перпетуум мобіле людської думки.
Отож, не дивно, що багато книг, які шукають люди, у мене є. І от, коли я, відгукуючись на оголошення про пошук того чи іншого видання, пишу, що у мене таке видання є, і зазначаю ціну — починаються б*ядські срачі….
Тобто, люди хочуть отримати за 1 гривню книгу, яка вийшла друком 20 років тому тиражем 500 примірників, і перевидання якої не планується… І якщо ціна, озвучена мною, їх не влаштовує, вони починають називати мене перекупницею та іншими нехорошими словами.
Тому у мене питання до всіх цих покупців: ви книжки шукаєте, аби заробити, чи аби плекати і доглядати, немов розкішний сад, свою домашню бібліотеку, щось відсікаючи, щось докуповуючи, щось віддаючи чи продаючи – аби, нарешті, сформувати такий інтелектуальний фонд у своєму домі, який дозволить живитися не одному поколінню ваших нащадків?
Бо я не можу поєднати присутнє в цій книжковій барахолці бажання її юзерів купити щось справді цінне за дві копійки та агресію і дебільні ржачні смайлики, якщо подібні рідкісні видання пропонуються більше, ніж за дві копійки.
Скажіть, що я не права…
Галя Плачинда
P.S.
Книги повинні працювати, а не стояти стовпом у вітрині. Я з дитинства збирала бібліотеку, книги з якої ніколи не перечитувала і навряд чи перечитала б у майбутньому. Це відкриття прийшло свого часу, коли уже книг нікуди було дівати — книжкова шафа і всі поверхні ними заповнені. Не факт, що дітям буде все це цікаво і вони захочуть перечитати. Тому я зібралась з духом і прийняла рішення — най, найвагомі для мене книги залишила (дві полиці — може, дійсно колись і вирішу їх перечитати), а все інше віддала в госпіталь в Дніпро. Нехай працюють — бібліотека має бути бібліотекою, а не кладовищем поліграфії. Тепер купую книгу, читаю і продаю. Якщо книга вразила в саме серце — залишаю, але таких 3-4 за кілька років. Тому книжкова група для мене як для пошуку так і для продажу.
Тетяна Дрожевська
Я зацікавився і переглянув оголошення пані Галини, і скажу, що ціни на деякі видання виставлено невиправдано високі. «Сьомга» Софії Андрухович за 180 грн? Та ж на сайті видавництва ця книжка коштує 100. «Фелікс Австрія» тієї ж авторки у неї дорожча, ніж в книгарні. Фолієвське «Танго смерті» Винничука — те саме. Так що — то таке… Кожен має право виставляти ціни які хоче, але якщо мати людей за дурнів, то критика не забариться.
Ігор Котик
