* Ця книжка важка, як віко труни, але також радісна, як Воскресіння Христове.
* Письменник дозволяє кожному проглядати його сни.
* Нехай люди бачать стільки, скільки ти їм дозволяєш побачити.
* Якщо література перестала бути совістю, це не значить, що вона повинна бути безсовісною.
* Літературні розмови треба обривати, оскільки вони є безконечними.
* Не думай, кого допустити до тіла, але думай, кого допустити до душі.
* Якби люди лишень говорили про те, що вартує розмови, світ став би німим.
* Не шукай сенсу в чужих уявленнях про себе.
(Володимир Брюгген. Література і час. Харків. 2013
/ переклад з російської мій)
Володимир Брюгген (1932-2018) – для мене один із найсвітліших в українській літературі незалежницької доби. Його «Блокноти» — виїмкові. Писані російською і українськими мовами.
Колись, до його Столітнього Ювілею, треба буде укласти Вибране. Гадаю, воно займе повноцінне місце в канонічному ряду української літератури, а Володимир Брюгген, як Станіслав Єжи Лєц у поляків, повноправно займе місце класика афористичного жанру.
Євген Баран
