Левко Дутковський: «Дав Бог, що я у 1966 році зустрів Аллу, у 1967–му — Василя Михайлюка, у 1968–му — Володю Івасюка і Василя Зінкевича, 1969–му — Назарія Яремчука, 1971–му — Софію Ротару. Ми всі зустрілися у потрібний час у потрібному місці й чесно служили рідному народові та рідній пісні»
50 років тому у вижницькій «Смерічці» Левка Дутковського з’явився майбутній романтик української естради, красень з янгольським голосом Назарій Яремчук!
Левко Дутковський:
«Пригадую осінь 1969 року. Я проводив на сцені зведену репетицію з оркестром та жіночим вокальним ансамблем. Як завжди, сидів за піаніно, а навпроти мене стояли дівчата і співали щойно вивчену пісню автора «Черемшини» Василя Михайлюка. Оркестр виконував написане мною аранжування, акомпануючи вокальній групі. Раптом на сцені з’явився Василь Зінкевич з юнаком, який навчався на військових курсах водіїв при Будинку культури. Взагалі, стороннім бути присутніми на репетиціях «Смерічки» я не дозволяв, але для хлопців–курсантів, які мали йти в армію, робив виняток, тож під час перерв між заняттями вони тихенько сиділи у залі.
Серед них був і юний Яремчук.
Василь попросив, щоби я послухав Назара. До цього він трохи співав у шкільному хорі. Голос його мені сподобався, але у нього, звісно, не було ще досвіду вокального співу. Я взяв Назарія в «Смерічку» і спеціально для нього написав пісню на вірш Анатолія Фартушняка «Незрівнянний світ краси». Пісня була складною для соліста–початківця. Але щоденна робота над постановкою голосу, працелюбність та ентузіазм хлопця зробили свою справу. Через місяць на Чернівецькій студії телебачення Василь Стріхович записав її. Назарій, почувши свою першу фонограму, був дуже щасливий…»
Михайло Маслій
