Анатолію Захаровичу Москаленку, знаменитому декану факультету журналістики Київського державного університету імені Т.Шевченка, було б 90. … Ми з ним були ідеологічними опонентами, коли я вчився. Ну, як були – я, молодий і неврипливий, а він, умудрений та іронічний. Я студентський декан, а він — справжній. Через це й супротивились — хоча, може, більше я по молодості (плюс перестройка!), а він досвідчено усміхався…
Коли ми проводили експеримент — на один день старшокурсники замінили викладачів, а я — декана, то видав наказ про відміну наказу справжнього декана, що був вивішений день перед тим. Викладачі, м’яко кажучи, прифонаріли, а Захарович… посміхався.
Коли ми з Іваном Безсмертним придумали ідею, що отримала назву рокитнянського експерименту (замінити на місяць студентами всіх працівників редакції районної газети), Москаленко підтримав цю фантастичну для того часу ідею. І завдяки тому, що був сватом Л.Кравчука, пробив її у ЦК і наша команда поїхала на місяць у Рокитне Київської області.
На жаль, без мене — я вже перевівся на заочне, тільки раз приїздив провідати своїх однокурсників, розділених на два табори, один з яких був моїм.
Редактор газети Капля так і просидів вдома, не насмілюючись кудись поїхати, бо хтозна шо ті студенти навитворяють, але наші справились ловко.
Наступного літа цей експеримент повторили, уже без нас, і в редакції вже обласної газети.
Москаленко був сином свого часу, але вмів чути зміну часу. І в тому його сила.
Василь Чепурний
