Будні в наших лікарнях одноманітні, як львівський дощ. Аби не нудьгувати, читаю вірші й бавлюся: «Так», — твердить день. «Ні», — перечить ніч.
Хто обриває цю вічну ромашку,
золоту, білу, чорну?
І коли ж, скажи, Пане над усім, що
не створено,
Ти створиш те, про що ми Тебе просимо?
(переспів з Хуана Рамона Хіменеса, 1881-1958)
Я не хочу про сумне. Воно з мене не вийде і через сотню літ. Тому, бавлюся, ніби потрапив у світ свого сільського дитинства. Тоді ще діти вміли бавитися і світ повнився сонцем…
«Не було нікого. Лише вода», — «Нікого?
А хіба вода — ніхто?» — «Нема
нікого. Це просто квіти». – «Нема нікого?
А хіба квіти – ніхто» —
«Нема нікого. Вітер легенько продефілював». – «Нікого? Хіба вітер — ніхто?». – «Нема
нікого. Це всього-навсього уява». – «Нема нікого? А хіба уява — ніхто?»
Ще один ранковий переспів із Хіменеса. Вірш для мене дещо несподіваний. Не тільки верлібровою формою, але й філософською складовою, ліричною в своїй основі. Прочитав цього поета вперше студентом у перекладах Анатолія Гелескула. Один із віршів, про дівчинку в білому платті, згадую сливе постійно.
Перфектний лірик ХХ століття. За тривале творче життя уклав три антології власних віршів, які нині визнані канонічними творами поета. Нобелівська премія за рік до смерти лише ствердила статус-кво Хіменеса. Він залишається великим поетом любови. Одним із справжніх її лицарів.
Не справжній — я.
Я — той,
хто поряд зі мною прошкує невидимкою,
кого иноді я бачу
і кого иноді забуваю.
Він спокійно мовчить, коли я розповідаю,
він мудро пробачає, коли я ненавиджу,
він відвідує місця, де мене не буває,
і він житиме, коли я помру.
Це — переспів із Хуана Рамона Хіменеса. Поезія екзистенційного вростання в ґрунт життя, яке триватиме, коли ти здійсниш Великий Перехід.
Тоді нічого не залишається, лише тінь слова, яке колись було тобою. І коли хтось несподівано його озвучить, — постануть обриси твої здивовано з туману, не вірячи, що воно, те слово, комусь раптом стало треба…
Хіменес, як великий поет, цього не пізнав, він з цим знанням народився.
Євген Баран
