… Я педагог, і один раз на рік, от саме цього ранку мене нестерпно тягне в школу. Вдихнути запах щойно пофарбованих стін і нових підручників, написати на чистій дошці крейдою «1 вересня», вслухатися у переливи шкільного дзвоника…
Школа — то назавжди!
Жартую, звісно.
Хочеться мені холодного совіньон-блану і пару зелених олив. А школа — нахер вона мені здалася триста лєт, разом з тою своєю крейдою…
Віталій Чепинога
