А наші медіа таки неперевершені майстри, як кажуть подоляки, “мочити коні”. Гучніше од Вифлеємської коляди розповістили про звільнення заштатного викладача славного університету. Роздмухали се чадиво до масштабів маркесівського “скандалу сторіччя”. Покроково, посекундно, скрупульозно документуючи кожен пчих.
І з неодмінним нагадуванням: звільнили, мовляв, не “дзюрку”, а цілого професора. Так, ніби той смертний майстер пирожитися свого часу випав з материнського лона прямісінько на професорську мантію й оповився нею, яко живою шкірою.
Віват колеги! “Застеляйте столи та все килимами” – діждалися фактчекінгового “рожества”. Зробили з дрібнотварої бабської роззявеки скандального ще й професорського рота – тепер той “гноблений і гнаний” торгуватиме рідним чорним писком на всіх мухосранських медіаторжках: “Ех, полним полна моя коробушка! Налєтай, нє скупісь!”
Тепер, чого доброго, і на Воробйові Гори наше вірусне вишівське нещастя своєю куцою мантією потрясе: там таких “проффєсоров” “прівєчают”, бо як казав герой п’єси їхнього Островського: “Нам бєз дураков скучно”. Буде на журфаці емгеу лампічити юних разбойнічков-соловйових, а у вільний від катедри час і за “сдєльниє карманниє” обсиратиме Україну з останкінського колектора – в земляцькій гоп-команії олійників, царьових, скачків та інших зчистків.
Валерій Ясиновський
