Абсолютно вибішує, коли читаєш у Фейсбук читацьку рецензію, яку автор із таким великорозумним (як Проня Прокопівна) виглядом через губу пише: «Ця книжка для відпочинку», «Для відпочинку норм», «Всім, хто любить читати на відпочинку» і таке інше. Подібні фразочки – від невпевненості в собі, поганої реалізованості та роздутого его.
Бо всі художні, документальні, публіцистичні та нон-фікшн книжки – для відпочинку. Читач читає на дозвіллі, у вільний час, якщо це читання не по роботі і не для роботи. Тобто, якщо за це читання платять гроші або, що частіше, прочитане дозволяє заробляти гроші, бо 
капіталізує отримані знання й додає ваги.
Все інше, повторюся, тільки для відпочинку. Просто хтось відпочиває, читаючи любовний роман. Хтось – наукпоп. Хтось – поезію. Хтось – історичні книжки. Хтось – про мандри, чиюсь біографію, промови Черчілля, листи Шереха-Шевельова.
Те саме з кіно. Лише кінознавці та люди з кінобізнесу дивляться по роботі. Інші відпочивають. Просто для когось Людина-павук відпочинок, а для когось – фільми Соррентіно.
Так, отримуються різні знання, різні висновки, різні емоції. Твір може не сподобатися, як погано приготована страва. Сприйняття творів – узагалі смакове. Проте навіть Забужко – продукт. Є ж продукти для невпевнених у собі жінок…
Тому розподіл читання на відпочинкове і якесь інакше – штучний.
Андрій Кокотюха
