Звернув увагу в соціальній мережі на коментар одного чоловіка, ініціативного, діяльного, освіченого. Він запитує автора критичного допису щодо Росії: “Коли ти став таким русофобом?”. Я ошелешений таким запитанням! Хочеться спитати цього ініціативного: «А ти коли припиниш бути русофілом?”.
На Фейсбук зустрічаю дописи наших співграмадян, в яких трапялються просто судомні припадки і вони шаленіють від перейменувань наших вулиць. Нагадаю, що у Києві було аж дев’ять (може, шість, точно не пригадую) провулків Лермонтова. Вони так і називалися – 1-й провулок Лермонтова, 2-й, 3-й. При тому цей письменник жодного разу не бував в Україні. Було кілька вулиць, по’язаних з іменем Пушкіна – Пушкінська, Тургенева, Тургенівська. І так ледь не по кожному помітному діячу російської культури. Штук п’ять пам’ятників Пушкіну.
Одна діячка пише, що окупанти виродки, але, мовляв, ми діємо методами цих виродків. Альтернативу вона, певне, бачить у збереженні символів цих виродків. Я собі думаю: краще зробити одне ключове перейменування – України в Малоросію. І тоді нічого не треба буде перейменовувати. Залишаться Пушкіни, Лермонтові і Толстоєвські. А Чикаленкам, Міхновським, Скропадським, Шухевичам місця не залишиться.
Пам’ятаю 8 грудня 2013 року, коли в Києві скинули пам’ятник вожду світового пролетаріату, стояв вереск: “Ай-яй, яй. Почали з Леніна, завтра грабувати магазини підуть”. Грабувати не пішли. Магазини постраждали лише ті, яким не пощастило опинитися в епіцентрі зіткнень.
Ще одна пані з-за кордону лютується, мовляв, назвали вулицю іменем Черчілля, мовляв, «прогнулися». А, за її словами, в Британії його іменем не називають вулиць. Уінстон зробив неоціненний внесок у перемогу над нацизмом, який у нас продовжують називати фашизмом. Я би особисто був не проти, якби в нас вулиці називалися іменами видатних діячів світу. Дуже шкодую, що вулицю генаільного письменника Теодора Драйзера перейменували.
Я не розумію, як можна оце все пояснити. В сусіда культура завжди інсувала як зброя. Росіяни дружно творили міф про себе як про щось особливе. Брехали при цьому на повну котушку. Крім того, з її допомогою виховували в інших підвладних Москві народів комплекс неповноцінності. А російський шовінізм поширювався діячами культури.
Згадайте тільки “На незалежність України” Бродського. Здавалося б, єврей, виїхав із совка, живе у вільній країні – Сполучених Штатах. І раптом видає концентровану відрижку чистісінького російського шовінізму. Звідки воно в нього взялося? Мабуть, тому що там загальна атмосфера така створена, яка вживлює шовінізм у шкіру навіть представників національних меншин.
Згадайте колись культового радіоведучого Сєву Новгородцева, який зненацька ляпнув: “Не уявляю собі квантову фізику українською мовою”. Таких прикладів можна наводити скільки завгодно. Нешовіністів серед росіян можна хіба що на пальцях перелічити. Недарма хароші руцкі раптом перейнялися нашими ЗМІ, яким Трамп припинив фінансування. Вони вирішили їх профінансувати, але ті, які російською мовою.
В пізніші часи такі культурні установи, як Россотруднічество в різних країнах світу, були не просто інструментами просування російської культури, але й осередками шпигунства. І коли наші русофіли розповідають про те, що культура тут ні до чого, це значить, що вони або переконують самих себе, або недоумкуваті, або просто працюють на ворога.
Наші малоросійські журналісти продовжують тягати хароших руцкіх. Навіть мого любого прахвесара Салав’я, який є очевидним агентом ФСБ, що зрозуміло кожному, хто хоч трохи увімкнув мізки. І це при тому, що серед російських коментаторів повно тих, які городять цілковиту хрінь. У нас своїх недоумків не вистачає? Та скільки завгодно. Але ж то недоумки з Росії – значить недоумки вищого сорту. Треба до них дослухатися, а раптом якесь неймовірне відкриття для малоросів зроблять.
Припускаю, що після війни “хароші рускі” будуть продовжувати смикатися в напрямку інформаційних впливів на Україну. Вони не вгамуються. А в нас купа ідіотів буде їм допомагати.
Тим часом, здоровий глузд та інстинкт самозбереження диктує необхідність просто зменшити присутність культури ворожої нації. В світі багато інших культур, які не повторюють на кожному кроці про свою велич. Але очевидно є великими.
Юрій Луканов
