Сьогодні пішов у засвіти письменник Олег Поляков, неймовірно талановита, тонка і глибока людина… Пішов за кілька днів до свого дня народження… Сьогодні вранці відділ прози Школи Вільних Мистецтв припинив своє фізичне існування…
Вслід Мирославу Герасимовичу пішов Олег Поляков, автор чотирьох романів, виходу останнього з яких Олег не діждався…
Vitalijus Kvitka
P.S.
… Дізнався про смерть письменника Олега Полякова від важкої і тривалої хвороби. Я фактично не був із ним знайомим, здається, два рази ми приязно порозмовляли телефоном і були друзями у фб.
Олег Поляков жив у Києві. Був автором кількох романів. Його прозу перекладали польською мовою. Здається, він був скромною і негаласливою людиною. Але я вважаю його одним із найталановитіших і найвитонченіших українських письменників. Алегорична проза, химерні алюзії, сюрреалістичність, сплав парареальностей із узвичаєним, пошук сильної української людини, теплий гумор і гірка печаль – я би міг багато перелічувати власних вражень від тих його книжок, які устиг прочитати…
Як писав уже покійний і великий поет Станіслав Вишенський, таланту якого ми ще не збагнули, за незначними винятками: «Геометрія крові – калина, що під нею хорунжі мруть».
Сумно. Печально. Вічна, світла і висока пам’ять.
Степан Процюк
P.S.S.
Сумно. Я теж спілкувався (іноді дискусійно) з ним. Ми обмінялися відгуками на книги. А потім він кудись тихо відійшов. Нехай спочиває з Богом
Василь Добрянський
Сумна звістка. Ми спілкувалися колись, писав рецензію на його «Хроніки туманної Трої»
Антон Санченко
Несподівана і сумна звістка. Ми були знайомі, бачилися кілька разів, обговорювали книжки… спочатку через Ковід, а потім через війну ці зустрічі припинилися. У самому Олегові і в його довгоносих красунях було щось від Гоголя, недарма поляки, здається, розуміли світ його уяви найкраще. Мені дуже шкода, що він так рано пішов. Світла пам’ять!
Сергій Сингаївський
Я з Олегом не так і близько знався, але достатньо для відчуття: він був хороший, легкий, скромний, талановитий хлопець, з душею, не траченою довколалітературними ґанджами-дрібʼязками…
А ще Олег – мій земляк по січеславській землі, й по Троєщині-Трої (яка є і в його книжках), автор добротних, цікавих романів… А ще… Прощавай, Олеже. Ще поговоримо.
Павло Вольвач
