Відколи повіяло весною — мені захотілося гарного жіночого роману. В око впала книжка з виразною обкладинкою та лаконічною назвою — «Ґудзик». Цю книжку сучасної української письменниці Ірен Роздобудько видало видавництво «Нора Друк» ще 2015 року.
Вона довго чекала на мене у книжковій крамниці…
Книжку я «проковтнула».
Хоча спочатку вона видалась мені трохи нуднуватою. Але потім події розгорталися так динамічно і непередбачувано, що я почала перегортати сторінку за сторінкою і незчулася, як дійшла останньої.
А починається все з того, що в кінці 70-х молодий хлопець, який тільки-но закінчив школу і вступив до інституту кінематографії, під час відпочинку в Карпатах закохується в дивну молоду особу. Дівчина абсолютно не схожа на жодну з його численних столичних подружок. Вона старша за нього на десять років, і є в ній щось особливе, відьмацьке, через що хлопець цілком втрачає голову.
Ніч, проведена разом в далекому гірському селі, була незабутньою. За кілька тижнів почався навчальний рік і Денис дізнається, що його Ліза — куратор курсу, на якому він навчається.
Вона категорично застерігає хлопця про все забути, що трапилось поміж ними у Карпатах. Їхні стосунки неможливі. Їх розділяє надто багато: вік, статус, а ще й те, що Ліза має дворічну доньку.
В розпачі хлопець вирішує йти до армії. Так опиняється в Афганістані. Йому здавалося, що таким чином він погамує свій біль. Але життя переконує, що втекти можна від всього, але не від самого себе. Відслуживши строкову і кількарічну понадстрокову службу, Денис повертається, закінчує навчання, має успіхи в професії. Але юнацька травма та досвід війни лишили свій слід в його душі. Він став цинічним і байдужим.
Його стосунки з жінками — швидкоплинні та поверхневі. І раптом, через стільки літ у величезному мегаполісі він зустрічає ЇЇ. Ця зустріч стала фатальною не лише для нього. Вона попсувала життя багатьом…
Що сталося з героями роману?
Зумисно лишаю інтригу, аби кожен довідався сам зі сторінок роману, бо то того варте.
Художній стиль Ірен Роздобудько надзвичайно красивий та вишуканий. Її метафори та порівняння заслуговують на особливу відзнаку. Текст ллється плавно і милозвучно. Хоча емоції, особливо у фіналі, просто вибухають.
Особливим є прийом, який застосовує авторка при подачі тексту: розділи ведуться від різних дійових осіб. Бачимо одну і ту ж подію з різних точок зору. Мені дуже імпонує такий стиль.
Ми часто не замислюємось і не помічаємо, що завдаємо душевного болю людині, котрий руйнує їй життя. Проте інколи на тих руїнах постає щось нове, несподіване і непередбачуване. Так сталося і з героїнею роману «Ґудзик». Йдеться якраз не про Лізу. Як не дивно, але головною героїнею твору стала зовсім інша жінка. Її історія збурить вашу свідомість і залишить карб на серці.
Дякую Ірен Роздобудько за вишуканий психологічний твір. Моя весна починається з гарних книжок!
Галина Новосад
