Колись давно, майже двадцять років тому, я вперше побачила це місто з висоти гори Цецино. Машина піднімалася крутою стежкою вздовж задумливого осіннього не то парку, не то саду і зупинилася біля телевежі, що стрімко пронизувала небо своїми ста п’ятьма метрами. І з цього місця відкрився краєвид дивного міста. Це був простір без звичних для великих обласних центрів багатоповерхівок, а наче сільський пейзаж, милий і привітний. І я подумала, що місто має мені обов’язково сподобатися. Так воно і сталося. Я полюбила Чернівці. Бо перебуваючи тут відчувала, що наче машиною часу переміщаюся в стару добру «бабцю Австрію».
Хоча зовні від тих часів у місті залишилося не так багато, але дух давніх Чернівців ще літав у повітрі. Тоді я ще не знала, що десь в цьому місті живе дивний чоловік Павел Бачинський, який теж любить підніматися на 
цецинський пагорб і дивитися звідти на своє рідне місто. Хоча можливо цей чоловік жив тільки в голові письменника Максима Дупешка, який написав дивовижну історію, що варта цілого яблуневого саду.
Цю книгу майже шість років тому видало чернівецьке видавництво «Книги -ХХІ», а я мала велику приємність її прочитати.
Уродженець Чернівців Павло Бачинський у 1993-му розповідає автору книги історію своєї багатонаціональної родини, в якій, як і у його рідному місті, намішано крові всіх вихідців великоі імперії Габсбурґів. Оповідачеві в той час вже 73 роки. Він прожив складне, сповнене драм і трагедій життя, пережив багато влад і окупаційних режимів і не втратив гідність та ясність розуму в цій страшній життєвій мясорубці.
Автор книги цікаво, з притаманним чернівчанам сарказмом, змальовує життя містян в 30-ті роки минулого століття. Читач ніби занурюються в ту суміш мов, культур, релігій, що співіснували в тодішніх Чернівцях. То була особлива субкультура, що притаманна лише цьому місту. Потім страшні роки Другої світової війни, різноманітні окупаційні режими, зламані долі людей. А далі вже совєтський період, що приніс мир але забрав свободу.
В книзі автор застосував різні варіанти викладення сюжету: текст від автора, текст від Павла Бачинського і особливі філософські роздуми в формі щоденника матері головного героя – Марії Бачинської. А в кінці оповіді автор сам, вже у наші дні, пише щоденник з лінії фронту українсько-російської війни.
Для мене роман «Історія, варта цілого яблуневого саду» — це ода вдячності автора своєму рідному місту, вияв величезної любові до його мешканців.
Дорогі мої друзі-чернівчани, щиро раджу почитати цю книгу, щоб ще раз закохатися у ваше неймовірне місто. А може ви захочете піднятися з кимось дуже близьким на цецинський пагорб і розповісти свою історію, що теж варта цілого яблуневого саду.
Галина Новосад
