Жив-був на світі чудовий усміхнений поет – Василь Шаройко. Патріарх української, передусім дитячої, літератури. Василь Никифорович написав понад тридцять книжок. Народився 1 травня 1929 року. Пішов з життя 14 грудня 2019 року, дев’яносторічним. Людина кількох епох.
Його родина зазнала розкуркулення і репресій: дід з сільської бідноти вибився у люди, та в період колективізації все віддав колгоспові і почав з нуля шахтарем, але його сина (тобто батька нашого героя) для 
профілактики запроторили на Колиму.
Василь Никифорович сьорбнув горе війни. Жив за Хрущова, Брежнєва, Андропова, Горбачова. У незалежній Україні активно гнув лінію чесного письменника, не підлабузнюючись до сильних світу цього і не підлаштовуючись до масних обставин.
До останнього писав і видавав оптимістичні, бува й дошкульні гумористично-сатиричні, книжки. Працював над книгою спогадів «Згадую то з радістю, то з болем».
Дякую Василю Шаройку за спілкування, за приклад стійкості, оптимізму, мудрості і людяності.
Пам’ятаймо!
Володимир Коскін
