У День професійного свята телебачення радіо і зв’язку різне згадується. Сьогодні пригадав 1 серпня 1991 року. Приїзд Джорджа Буша-старшого до Києва. Українське радіо вело трансляції відразу з кількох майданчиків. Мені пощастило бути в парі з Василем Бирзулом – професіоналом вищого гатунку. Місце особливе – Бабин яр. Сюди мала прибути американська делегація після виступу Буша у Верховній Раді.
Тобто виступ о 16-ій. Промова на 30 хвилин. Ескорт домчить за хвилин 15. Тобто наш прямий ефір орієнтовно о 16.45-17.00. Ми з колегою були на місці десь о 15-ій. Нас попередили – будемо проходити перевірку служби безпеки від американського гостя. Там були вже й мобільні рамки для пошуку металу і два десятки спецслужбістів у цивільному з ручними металодетекторами. Минулося.
О 16.00 вже були у повній готовності. Студійний модератор Едуард Рибальчик по завершенню виступу Буша у ВРУ надав нам слово. Ми з Василем Івановичем нагадали історію трагедії Бабиного яру. Відзначили настільки це важливо для нас і для американських гостей – берегти пам’ять про жертви фашизму. Врешті, наші домашні заготовки за 5-6 хвилин і вичерпалися. А гостя не видно.
Модератор по технічному зв’язку просить щось говорити. Це було дуже не просто. В такому місці пустослів’я і байки, якими іноді доводилося заповнювати паузи прямого ефіру, зовсім недоречні. Тут і знадобився і професіоналізм, і ерудиція, і такт у подачі інформації. Колега згадав службу Буша-старшого під час війни у військовій авіації. Я вперше про це чув. Доки слухав Василя Бирзула, згадував післявоєнну історію Бабиного яру, замовчування радянцями цієї трагедії, про книгу Кузнєцова “Бабин яр” і долю автора книги. І скоро все це виклав у ефір….
Тобто замість короткого репортерського вступу нам довелося тримати ефір хвилин 20-25. Коли нарешті у кінці вулиці побачили першу машину ескорту, ледь не застрибали від радості…
Зі святом, колеги. Хай вам здоровиться, нам ще перемогу святкувати!
Віктор Лешик
