Прочитав книгу Євгена Барана «З книги Живих». Це оригінальний сплав щоденникових записів із реакцією на людей та твори, котрі трапляються на життєвому шляху автора. Нерідко стрічаємо на сторінках просто цікаві думки, як от про критику: «Увага до критики залежить не від провокацій чи гри в інтелект, а від мужности називати речі своїми іменами».
А оскільки пан Євген чоловік мудрий, то й книга читається із задоволенням і не без моралі.
Щоправда, там де автор говорить про невідомі для читача події, книги чи письменників, текст сприймається досить складно, однак, це вже проблеми не автора, а ерудиції читача. До того ж, помітив цікаву річ: навіть при складності деяких епізодів книгу хочеться читати далі.
Така магія письма притаманна і критичним статтям пана Євгена — нібито простий, без особливих емоційних сплесків, стиль поглинає і не відпускає тебе до кінця. Так що нам залишається побажати автору довгих літ плідної праці на радість і його фанатам, і широкої читацької публіки!
Михайло Карасьов
