Повертаючись із презентації книжки В’ячеслава Шнайдера «Сьома заповідь», я заїхав у придорожній ресторанчик «Жовтий літак». Навпроти соснового лісу зупинив автомобіль під накриттям із сонячних батарей. На политій траві стояв жовтий літак, з якого виходили люди. Радісно пищали діти.
Я замовив каву.
Звідси, з ресторану, що нагадував диспетчерський пункт, з якого велося управління польотами, здавалося, ніби жовтий літак щойно приземлився. У лісі голосно скрекотали сороки, і їхній крик зливався з шумом траси, якою на шаленій швидкості проскакували автомобілі.
Володимир Даниленко
