Зізнаюсь, коли побачив новину про «панібратську» телефонну розмову Порошенка і Путіна, викладену в соціальній мережі, то звичайно послухав її, і зрозумів, що на багатьох, на жаль, може вплинути і таке, але сам не знайшов там нічого жахливого, зрадницького. Прибічники п’ятого президента поспішили розповісти, що ця розмова — фейк.
Не знаю, звісно, можливо й таке, але є важливі але: по-перше, цей запис датують тим часом, коли Порошенко мав надію домовитися з Путіним про припинення бойових дій. Він, як і багато хто, теж перебував у полоні ілюзій, ще й яких…
По-друге, навіть дуже непрості розмови між главами держав відбуваються саме в такому, спокійному, зваженому, дипломатичному стилі. Можливо, варто було розмовляти жорсткіше, але чи може собі таке дозволити людина, яка сподівається домовитись?… Не розумію логіку завзятих критиків Порошенка: він що мав обматюкати Путіна?
Нє, ну те, що за цей, як на мене, нікчемний інфопривід, джерелом якого є відверта кремлівська агентура, вхопилися ватники, абсолютно закономірно. Вони йдуть за Москвою, яка говорить українцям: «рєбята, на самом дєлє пророссійскіє всє, нєт у Украіни нікакіх пєрспєектів, кромє как прісоєдіняться к РФ, потому сушитє вьосла», але як же зраділи наші зраднюки, як заверещали, ніби підсвинки голодні: «от, подивіться, це доводить, що Порошенко сволота і зрадник, урррааа»… Ну так, звісно, а от, наприклад, Тягнибок, який не вилазить з кремлівських телеканалів, у нас просто святий…
Якщо цей запис підробка, то підробка погана, бо зміст є «трагічним» лише для ідіотів, а якщо правда, то я б у неї цілком собі й повірив — саме так і мають відбуватися розмови на вищому рівні.
Коли витримати спокійний, зважений тон стає неможливо, контакт між главами держав припиняється! Триває війна! Ось такі вкиди та їх подальші інтерпретації — частина російської агресії проти України. Якщо ми вестимемося на таке, то навряд чи матимемо підстави сподіватися на адекватне, цивілізоване майбутнє.
Сергій Бригар
