Ексклюзивна хвиля

Два Олесі з черговим сеансом національного «примирення»

Здрастє, прієхалі… Вихадітє, таваріщі малороси. Конєчная станція — Міністєрство культури!!! Це на моїй пам’яті вже втретє відбувається, щоб так глобально с аганьком на рівні держави і загальнонаціонального діалогу ініціювати примирення всіх з усіма.

Перший раз за Табачніка часів середнього Кучми, коли народу пропонували серед десяти видатних діячів української історії обрати «найбільш компромісну фігуру», з метою побудови фундаменту для діалогу з пошуку «спільної мови» в розрізненому суспільстві. Тоді на цю роль в міністерстві висунули Ярослава Мудрого. На кшталт: всєм ша, сідєть тіхо, проявлять мудрость!

Причому разом з Ярославом в списку висуванців в компанії з Богданом Хмельницьким та Тарасом Шевченком були самі радянські (хоч і видатні) малороси, скажімо, академік Глушко та Сергій Корольов, яких записали туди виключно за фактом географічного місця народження. Раділся в Жітомірє чи Адєссє, жіл там в юності — значіт наш, укрАінєц! А то, что учілся в Росії, бил члєном компартії, морально і фізічєскі строіл комунізм, давіл бандер і кулацкіх пріхвостнєй, вижігал огньом на партсобраніях етот проклятий буржуазний націоналізм і прочую єрєсь про отдєльную от російской украінскую історію, культуру і традіцію — маладєц!!! Нє било і нє будєт нікакой нєзалєжной України. Будєт Малоросія і точька!!

Далі був брат Віктора Ющенка – Петро, який істерично-пасіонарно гасав Українським домом, завішуючи його портретами Висоцького, Чєхова, Чайковського, Міли Йововіч і навіть Сільвестра Сталлоне (я не жартую). З палаючими очима, змовницько-пошепки сповіщав спантеличеним спостерігачам:
— Ми маємо діяти як євреї (тут зазвичай вживалося інше слово на букву ж). Адже «ж» всіх видатних людей записують у «ж». Так і ми маємо всіх видатних «ж» записати в українців! Нам треба шукати загальнонаціональну ідею, що об’єднає розрізнене суспільство!

Чим закінчив Петро Ющенко, всім добре відомо. Дисертацію стирив. Якесь там присвоєне братом звання втратив. Портрети Висоцького і Чєхова з Чайковським в золотих рамах десь догнивають у сараї.
Про долю іншого афериста та адепта малоросійської теорії примирення нації Дмитра Табачника, сподіваюся всім добре відомо.

І от тепер два Олесі — Ткаченко з Донієм ініціюють суспільний діалог з приводу створеня платформи пошуку національної об’єднавчої ідеї… бла-бла-бла. І знову спливають імена Чєхова-Чайковського, інших видатних малоросів, і знову засідатимуть якісь наукові комісії і знову в «закритому режимі» нам запропонують компромісну фігуру на кшталт академіка Богомольця чи Сергія Параджанова, а може й Михайла Булгакова чи Анни Ахматової!

О! А давайте об’єднаємо українців персоною Кирила Розумовського чи на крайняк Борислава Брондукова — геніальний був артист. Його всі люблять!!! А чьо?? Нармальная кандідатура??

Ну, добре Ткаченко… Наскрізь компромісна коломойська фігура з тінню Оксани Марченко за спиною, що останні роки практикувалася у виговленні переважно розважального та бульварно-кримінального новинного контенту!

Але ДОНІЙ!!!
Так і хочеться запитати, Олесю: НА Х…Я!!?? На х…я ти ведешся на цей розводняк? Я тихо мовчав, спостерігаючи за промокомпанією його книги, фінансованої соросівськими грантовими інституціями. Бо, справді, в толерантному суспільстві кожен має право на своє бачення і свій шлях (як, зрештою, і на свої джерела фінансування). Але лізти в саме кодло маніпуляторів та шахраїв, за спинами яких колихається привид колективного Медведчука?!! НА Х…ЯЯЯЯ???

На практиці ж бачимо, що загравання з малоросійством в контексті сучасної української історії завжди погано закінчувалися для адептів подібних загравань.

На Майдані і на війні українська нація чітко визначилася із своїми державницькими пріоритетами, символами та пантеоном героїв. Навіщо розмивати це малоросійськими (радянськими) наративами, про небезпеку яких говорили чисельні українські митці, філософи та історики, починаючи від Хвильового і закінчуючи видатним Іваном Дзюбою!

ГЕТЬ ВІД МОСКВИ!!!
Суперечливе для малоросів гасло, яке ніколи за жодних обставин не втратить своєї актуальності для справжнього українства, що пише окрему від російського наративу істрію, творить свою культуру, виробляє свій питомо український мистецький продукт в умовах нинішнього тотального проросійського реваншу!!!

Малороси хочуть з цього приводу поговорити? Може, ще й російською мовою? Може, ще в присутності Потапа, Таї Повалій чи Ані Лорак?

Діалогу не вийде!!!
Ми занадто різні і дивимось в різних напрямках! Єдине, що нас направду може об’єднати — збройне російське вторгнення, яке станеться дуже скоро. Бо Росія таки прийде рятувати свій братній малоросійський народ, що щебече російською, ходить в кумедних шароварах і віночках, ліпить вареники, співає тужливих пісень і любить групу «Любе» так само, як пересічний мешканець Чєрєповца чи Пєрмі!

Гаспада малороси, якщо війна в Україні буде, то саме через вас!!! Якщо справді любите Україну, вболіваєте за її долю і цілісність, СТАВАЙТЕ УКРАЇНЦЯМИ без всіх цих «загальнонаціональних діалогів примирення». Бо робиться це з єдиною метою — приспавши нашу пильність, розчинити в неозорому морі «русскаго міра» або «неототалітарного лівацького лібералізму». А тих хто не згоден — вбити!

Знаємо….проходили вже ці «сеанси примирення». Можем повторіть? Ну-ну…

Антін Мухарський

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.