Читаю безліч розмірковувань у соціальній мережі про події в Білорусі і дивуюсь їхній інфантильності, якщо, даруйте, не маніловщині. Хто стоїть за тими протестами? Хіба не бачите окрім біло-червоної ще й радянську символіку, вже не кажучи про страйки промислових гігантів, кінцевий бенефіціар яких — РФ.
А поява на білоруських теренах російських воєнізованих палких шанувальників творчості «кампазітора Вагнера»?!
В протестах бракує саме національного білоруського чинника. Чому, маючи досить творчо потужну білоруську естраду, не чуємо жодної білоруської повстанської пісні, скажімо, білоруський аналог «Разом нас багато…» — щось на кшталт: «Разам нас шмат, мы непераможныя», а тільки (при всій повазі до Віктора Цоя) його «Перемен» — гарна ілюстрація того, що білоруське суспільство у переважній більшості досі ментально радянське.
Зрозуміло, що на це спільно працював російський і лукашенківський агітпроп.
Або, чого вартий меседж не бабусі-ватниці, а від нобелівської лауреатки Світлани Алесієвич: «Ніхто ня хоча Майдану»… Або чим ліпша Тихановська, така собі «кішечка у мішечку», котра не знає чий Крим, а між тим чоловік її у базі «Миротворця»…
Не варто бажане видавати за дійсне.
Які гасла, яка мета протестів, окрім російськомовних «Ухаді» та «Пазор» (навіть не білорусько-українське «Ганьба»)!
Ви десь бачили чи чули «Беларусь — гэта Еўропа»!?
… Але чутно «Жыве Беларусь»! І це надихає до безнадійних сподівань… Жыве Беларусь!!!
Андрій Михайлик, «ГРІНЧЕНКО-інформ»
